Відхід Шріли Ґаура-Кішори Даса Бабаджі
01.11.2025 - Відхід Шріли Ґаура-Кішори Даса Бабаджі
Піст до опівдня
Ґауракішора Даса Бабаджі Махарадж, духовний учитель Бхактісіддханти Сарасваті Тхакура, з’явився на початку дев’ятнадцятого століття. Він вів суворе відречене життя бхаджананді, тобто того, хто здійснює самотнє поклоніння. Він був близьким другом Шріли Бхактивіноди Тхакура, якого поважав як свого духовного вчителя.
У 1849 році, після смерті дружини, Ґауракішора Даса Бабаджі залишив життя ґр́хасхи. Він переселився до Вріндавана й отримав ініціацію від Шрі Бхаґавати Даса Бабаджі, учня Шрі Джаганнатхи Даса Бабаджі. Понад тридцять років Ґауракішора залишався у Вріндавані, здійснюючи бхаджан під деревами біля Ґірі-Ґовардхана, Нандаґрами, Варшани, Радха-Кунд, Сур’я-Кунд, Равали та Ґокули. Сидячи в усамітненні, він щодня повторював 200 000 імен Крішни (128 кіл джапи). Відчуваючи біль розлуки з Радгою-Ґовіндою, він проливав рясні сльози. Блукаючи дванадцятьма лісами Вріндавана, він гучно, голосом, сповненим скорботи, оспівував святі імена.
Дух відреченості Шріли Бабаджі Махараджа не мав собі рівних. Іноді він їв землю з берегів Радха-Кунд і Ямуни, а іноді збирав мадхукарі у бриджабасі. Мадхукарі — це щоденне заняття бабаджі, під час якого він обходить від одного до семи будинків, просячи трохи їжі й уподібнюючись бджолі, що збирає лише краплю меду з однієї квітки. Він бачив у всіх мешканцях Вріндавана безпосередніх особистих супутників Радги і Крішни і, як результат, виявляв свою пошану кожному в святій дхамі: людині, корові, тварині, птаху, дереву, рослині чи комасі.
Живучи у Варшані, він щодня плів гірлянди для Радги і Кану (Радги-Крішни). Після тридцяти років сокровенного служіння Радзі і Крішні у Вріндавані Бабаджі, надихнувшись Божественною Четою, вирушив побачити Навадвіпа-дхаму. Він відвідав усі ліла-стхани Господа Гаурáнґи у Гаурá Мандалі. У Навадвіпі він зазвичай співав бхаджан, у якому були такі слова: "Отримавши милість Нітáї, можна здобути милість Гаурáнґи, що дозволить досягти Крішна-преми. Володіючи Крішна-премою, можна досягти служіння Шріматі Радхарані та ґопі".
Ґауракішора Даса Бабаджі був втіленням відречення Рупи-Рагхунатхи. Повністю відірваний від світу, він підбирав викинутий одяг, стирав і носив його. Пив із викинутого глиняного горщика. Сушений рис із водою Ганґи або просто трохи землі з берега Ганґи — ось чим він підтримував своє життя. Носив із собою дві книги Нароттами Даса Тхакура: "Прахтану" і "Према-бхакті-чандрику". На екадаші він не їв і не пив ні краплі води. Зрозумівши, що він був махабхаґаватою, багато хто намагався служити йому, але він ніколи не приймав чиєсь служіння.
У Свананда-сукхада-кундже в Ґодрумадвіпі він регулярно спілкувався зі Шрілою Бхактивінодою Тхакуром і слухав його читання Шрімад Бхаґаватам. Постійно поглинутий бхаджаном, Шріла Бабаджі Махарадж не бажав приймати учнів. Однак за проханням Бхактивіноди Тхакура він пішов на поступку. Побачивши справжню смиренність і глибоку прив’язаність до бхаджану сина Бхактивіноди Тхакура, Шріла Ґауракішора Даса Бабаджі все ж прийняв одного учня — Шрі Варшабханава-дайту Даса (Шрілу Бхактісіддханту Сарасваті Тхакура).
Щоб уникнути світських людей, які пропонували йому матеріальні блага, він упродовж шести місяців жив поблизу вбиралень у Кулія Дхармашалі (у Коладвіпі). Коли представники місцевого населення прийшли до нього, запропонувавши збудувати гідний бхаджан-кутір, Бабаджі Махарадж замкнувся зсередини і сказав, що в нього вже є. Він вважав, що спілкування з матеріалістами набагато гірше за запах у відхожому місці.
Ґауракішора Даса Бабаджі одного разу порадив докторові з Калькутти, який бажав відкрити безкоштовну лікарню в Навадвіпа-дхамі: "Якщо ви дійсно хочете жити в Навадвіпа-дхамі, то відкиньте будь-яке бажання відкрити безкоштовну лікарню для лікування тих, хто віддається чуттєвим насолодам. Якщо ви дійсно хочете займатися важливим служінням, то відречіться від усього, окрім того, що сприяє Харі-бхаджану. Усі інші види діяльності просто прив’язують людину до жахливого циклу кармічних реакцій".
Із усією серйозністю Бабаджі Махарадж сказав лише одруженому чоловікові: "Дружина-вайшнаві дуже рідкісна в цьому світі, її дуже важко зустріти. Якщо людині випала удача знайти її, він має бачити в цьому благословення Крішни. Дружина поклоняється чоловікові, як своєму панові й учителеві. Подібним чином, чоловік має поклонятися своїй дружині, адже вона — Крішна дасі, служниця Крішни. Таким чином, чоловік може зберегти свій ентузіазм відданості, вважаючи свою дружину не своєю служницею, а вічною служницею Крішни".
"Желаючий бходжани (смачної їжі) позбудеться своєї бхаджани" — це улюблена цитата Шріли Бабаджі Махараджа. Іншими словами, бездумне прийняття їжі просто для того, щоб задовольнити свій язик (бходжана), руйнує всі зусилля служити Крішні (бхаджан). Одного разу преданний з’їв трохи святкового прасада у своєму бхаджан-кутрі. Бабаджі Махарадж три дні не розмовляв із ним. На четвертий день він сказав: "Ти прийняв 'святковий прасад', даний тобі низькими повіями та красивими жінками. Оскільки ти прийняв їжу, не врахувавши її походження, твій бхаджан марний".
Суть настанов Шріли Ґауракішори Даса Бабаджі полягає в наступному: "Божественне ім’я Крішни — єдине, що дає притулок. Ніколи не слід намагатися згадувати трансцендентні ігри Радги-Дамодари за допомогою штучних методів. Постійне оспівування божественних імен очистить серце. Завдяки їх оспівуванню склади маха-мантри поступово розкриють духовний образ, якості та ігри Шрі Крішни. Потім ти усвідомиш свій власний вічний духовний образ, служіння та одинадцять рис своєї духовної сутності".
19 листопада 1915 року Шріла Ґауракішора Даса Бабаджі Махарадж увійшов у вічні, сповнені блаженства ігри Ґандхарвіки-Ґіридхарі. Його улюблений учень Шріла Бхактісіддханта Сарасваті Тхакур заклав його самадхі на березі Господа Чайтанья Матха Радха-Кунд, біля Йога-Пітхи Господа Чайтаньї в Шрідхамі Маяпурі.
